Чому не має бути соромно

Погляди

психолог, дієтолог, фітнес-тренер Тетяна Годард


«Якщо ти не робиш те, що мені потрібно, — ти поганий і тобі має бути соромно!» Знайомо, правда? З раннього дитинства багатьом із нас вселяють почуття сорому. Бо через сором іншим найпростіше змусити нас робити те, що їм хочеться. Дуже часто — всупереч нашим інтересам.

Сором — найдоступніший і простий інструмент маніпуляції. Ним успішно користується багато батьків, а в дорослих стосунках — знов-таки батьки, плюс партнери, соціум і навіть наші діти. Адже якщо змусити людину соромитися, з'являються дуже високі шанси на те, аби використовувати її у своїх інтересах, зробити зручною у спілкуванні. Натискаєш на кнопочку «сором» — і вуаля, усі бажання виконуються.

Коріння сорому

Сором — почуття неприродне. Ми народжені вільними, щасливими, безстрашними і безсоромними — у найкращому сенсі. Але якщо ми не робимо того, чого від нас хочуть, в нас вселяють думку про те, що ми «погані», і карають. Не люблять, ігнорують, ґвалтують мовчанням, принижують, забирають те, що ми дуже цінуємо. Іноді карають фізично.

Спочатку, коли ми ще маленькі, намагаємося чинити опір. Нам не соромно, і ми це розуміємо. Навпаки, не розуміємо, чому «має бути соромно». Але якщо соромити дитину чи дорослу людину, вона врешті-решт у це повірить і змириться з тим, що «погана». І намагатиметься стати хорошою (щоб не було соромно), «заслужити», довести свою цінність, виконуючи всі бажання оточуючих.

Ще одна дуже поширена причина постійного відчуття сорому — досвід нехтування. У будь-якому віці, коли почуттями людини нехтують, вона впадає у внутрішній ступор і відчуває гостре почуття сорому. Доросла людина відчуває себе дитиною, слабкість якої виставлена на загальний огляд. Чим частіше трапляються такі ситуації, тим більший досвід сорому і тим частіше людина його відчуває, особливо в особистих стосунках.

Почуття сорому з'являється не просто так. Найменша невпевненість у собі, кожен сумнів, кожен страх — це віконце для сорому. Аби зрозуміти, чому ви відчуваєте його в конкретній ситуації, потрібно знайти й усвідомити ваші слабкі зони: сором завжди «відшукує» наші максимально вразливі місця і тисне на них.

Простіше кажучи, це те, в чому ви не впевнені. Наприклад, жінка, невпевнена у власній привабливості, буде одразу ж відчувати сором, коли з'явиться хоча б невеликий натяк на її зовнішність з боку інших людей. В особистих стосунках це хронічний сором нехтування, якщо є подібний важкий досвід у минулому.

До речі, дуже важливо не плутати почуття сорому з почуттям провини. Останнє виникає як реакція на конкретний вчинок, який нам здається неправильним. Вина, як правило, виникає і переживається всередині, тоді як сором формується під тиском соціуму або його частини.

Вина конструктивна: «Я вчинив негідно (неправильно). Як це виправити?» Сором же передбачає глобальну негативну оцінку себе: «Я погана людина, бо вільно або мимоволі образив іншу. Я не вартий нічого хорошого».

Чому це небезпечно

Прищеплене з дитинства почуття сорому пускає глибокі корені — набагато глибше, ніж ми думаємо. У дорослішому віці цей стан стає звичним для нас. Коли нас починають у чомусь звинувачувати, ми переживаємо ті ж почуття, що і в дитинстві — сором, страх, біль. На психосоматичному рівні це, насамперед, шкірні патології: жар, печіння, свербіж, алергії, м'язові блоки, безсоння, підвищена збудливість, нервові розлади.

Відчуття, що тебе «не люблять», проникає в усі сфери — від особистих і дружніх стосунків до робочих. Формується переконання, що тобою повністю нехтують. Це супроводжується сильною соромливістю і часто створює ґрунт для різних залежностей і сплесків агресії — як зовнішньої, так і внутрішньої.

Можливі наслідки сорому: нав'язливі думки про власну недосконалість і неадекватність, серйозні порушення самооцінки, психологічні проблеми, нав'язливі негативні думки, заподіяння собі болі, розлад харчової поведінки, депресія і навіть суїцид.

Якщо хтось зрозумів, що вами можна маніпулювати за допомогою сорому, ви будете робити не те, що для вас дійсно потрібне і корисне, а те, що від вас хоче інша людина, ламати себе, постійно виправдовуватися, доводячи свою невинність.

А що «правильно»?

Безумовно, і у дітей, і у дорослих мають бути правила життя. Такі правила в дитинстві встановлюють батьки: режим, їжа, сон, гігієна, манери поведінки. Це нормально і природно. І так, дитина повинна розуміти, що можна і чого не можна. Але «не можна» не через почуття сорому, а через усвідомлення. Тому потрібно пояснювати, промовляти так, щоб вона зрозуміла.

У дорослих це почуття честі, порядності. Візьмемо особисті стосунки. Ви розумієте, що ваш партнер вам не підходить. Ви намагалися робити все, що у ваших силах, пояснювати свої почуття, домовлятися, але нічого не виходить. Минаєь час, і ситуація лише погіршується. Погано вам і погано йому. Партнер починає вести себе все більше образливо, боляче принижує. І чим сильніше ми чіпляємося за стосунки, що вичерпали себе, тим нам болючіше.

Так що — жити, бо соромно піти? Або чесно визнати, що відносини закінчилися, виходити з них і рухатися далі, дозволивши бути щасливим і собі, й іншим? Адже якщо людина вам не підходить, це значить, і ви не підходите їй. І є той, кому вона підійде. Мені подобається індійський вислів: «Кінь здох – злізьте!» Якщо ви усіма силами намагалися врятувати, «вилікувати» відносини, але не вийшло, то, очевидно, треба «злазити».

У будь-якій ситуації, включаючи особисте життя, важливо керуватися не почуттям сорому, а почуттям порядності. І якщо, незважаючи на всі зусилля, стосунки не «працюють», порядніше і чесніше піти, ніж брехати собі й партнеру. Інша справа, що варто зробити це у «найкращий час» і, наскільки це можливо, безболісно, не звинувачуючи і не засуджуючи, доступно і довірливо пояснивши свої почуття і своє рішення.

Припустимо, через почуття сорому ви залишилися. Ви нещасливі, ви отруюєте життя і собі, й іншим. На що ви здатні, коли нещасливі, що можете дати світу? Я вам скажу що: біль, тугу і приховану агресію. Адже якщо ви залишитеся з людиною, яка вам не підходить, то врешті-решт зненавидите її за таку жертву.

Терапія

Сором краще «лікувати» в рамках терапії, але можна спробувати і самостійно. Зрозумійте, що ми прийшли у цей світ вчитися. І робити помилки — це нормально. Через усвідомлення помилок ми зростаємо. Звертайте увагу на те, що вас змушує переживати почуття сорому. А потім поставте собі питання: «Чому мене це так зачіпає? Яку емоцію я маю відчувати замість сорому? Страх? Злість? Або, можливо, радість?»

Дозвольте собі ці почуття. Усе, що ви відчуваєте, це нормально, але треба називати речі своїми іменами. Сорому, по суті, не існує. Є тільки ті емоції, які ми звикли підміняти соромом. Просто подумайте, яку саме емоцію ви замінюєте ним. А потім проаналізуйте її походження.

Одночасно подумайте, чи варто спілкуватися з людьми, які провокують у вас сором. Можливо, вони звикли вами маніпулювати? Можливо, це токсичні відносини, які пора завершити, аби розпочати нову сторінку свого життя?

Навчайтеся добре з собою спілкуватися. Відчуваючи сором, складно ставитися до собі по-доброму — швидше, захочеться ще більше себе покарати. Але уявіть, що на вашому місці інша людина, ваш близький друг, той, хто вас цінує і любить. Стали б ви соромити його у цій ситуації? Як би ви його втішили, що допомогло б? Скажіть ці ж слова собі самому. Адже ближчої людини, ніж ви самі, у вас немає і ніколи не буде.

Практикуйте прощення, перш за все, самопрощення. Які б недоліки у собі і в своїй поведінці ви б не знаходили, спробуйте їх проаналізувати, зробити висновки на майбутнє і пробачити себе за них. Сором не повинен заважати вам жити, навіть якщо цього дуже хочеться оточуючим.

Дозвольте собі бути недосконалим, пробувати, допускати помилки і виправляти їх — і не дозволяйте іншим звинувачувати вас, викликаючи почуття сорому. Навіть якщо ви когось образили, то напевно не навмисно. Просто вибачтеся і намагайтеся цього в майбутньому не допускати. Ніхто з нас не досконалий. І той, кого ви скривдили, безсумнівно теж когось ображав, включаючи вас.

Що ви скажете з приводу лікаря, який інколи змушений заподіяти біль, щоб вилікувати? Тобто, коли лікарі роблять те, що ми хочемо, вони хороші, а якщо ні, то погані? Зрозумійте, ви не погана і не хороша, ви просто жива людина, яка проходить свій шлях, отримуючи життєві уроки.

Не варто соромитися своїх помилок — просто спокійно їх виправляйте. Будьте чесними й порядними, перш за все по відношенню до себе. І ви станете вільними і щасливими.

Warning icon Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter

Коментарі

У мене коронавірус Погляди

У мене коронавірус

Вікторія Козлова
Вікторія Козлова
cпіввласниця fashion-ритейлера One Group
Як вижити моді під час коронавірусу Погляди

Як вижити моді під час коронавірусу

Вадим Медведєв
Вадим Медведєв
керуючий партнер FashionHub UA
Кинуті українці. Як потрапити додому Погляди

Кинуті українці. Як потрапити додому

Ноа Кременчуцька
Ноа Кременчуцька
засновниця мережі салонів краси KOKO-nailroom